Футбол заради пам’яті загиблих воїнів-афганців

logo
253243_futbol_zaradi_pam_jati_zagiblih_vojiniv_a.jpeg


Досить часто так складається, що в роботі журналіста його плани не залежать від нього самого. Один телефонний дзвінок — і ти вмить змінюєш свій графік. Так сталося і цього разу, коли в редакцію подзвонив Дмитро Миколайович Гнатюк — голова Іванівської районної спілки ветеранів війни в Афганістані в Одеській області. Прохання у чоловіка було одне — приїхати на футбольний турнір, присвячений їх загиблим землякам в Афгані та висвітлити цю подію в газеті.

Матч відбудеться за будь-якої погоди

6 серпня, день проведення футбольного турніру, як і усі попередні дні, видався занадто спекотним. Та нічого іншого ніхто й не очікував. Усі сайти прогнозу погоди показували одне і теж — спека під 40 градусів. Чи можливо, взагалі, в таких умовах грати у футбол — питання, здавалося б, зрозуміле для всіх без роздумів — ймовірно, ні. Але тільки не в цьому випадку. Та все ж обговоривши цю тему, ми з Дмитром Миколайовичем, не змовляючись, відповіли в один голос: «Матч відбудеться за будь-якої погоди!»

Так, адже цей турнір проводиться щорічно протягом останніх 20-и років. І присвячений він пам’яті воїнів-афганців, вихідцям з Іванівського району, які загинули під час бойових дій в Афганістані. Їх троє:

Іван Володимирович Власюк, з села Гудевичеве, загинув 18.07.1984 року, саме в цьому селі й проводився турнір;
Юрій Іванович Янів, з села Великий Буялик (колишнє Благоєве), загинув 10.08.1984 року;
Володимир Семенович Лисак, з села Павлінка (Лиманський район, колишній Комінтернівський), загинув 14.09.1981 року.

Хлопці загинули в різні місяці року, що йдуть один за одним: серпень, вересень, жовтень, тож організатори вирішили об’єднати шанування цих дат в одному місяці і в одному турнірі — один за трьох. Через те футбольний турнір так і називається: пам’яті І. Власюка, Ю. Яніва та В. Лисака. Змінюються організатори, але ідея не згасає.

футбольний турнір, присвячений загиблим воїнам-афганцям - 1

Вшанування пам’яті загиблих

В Гудевичевому воїни-афганці щорічно, у визначений день, відвідують кладовище, де, як заведено, за їх загиблого побратима вживають по 5 крапель поминальних. В цьому ж селі живе брат загиблого Івана Власюка — Володимир, та їх мати — Марія. Старенька, якій вже близько 83-х років, і яка вже, на жаль, й з хати не виходить, дуже рада приїзду колишніх воїнів. Втішається тим, що пам’ятають про неї та її загиблого сина-героя.

Зазвичай після Пасхи та поминальних днів — проводів, наступного тижня колишні воїни об’їжджають могили усіх трьох загиблих побратимів. За підтримки директора підприємства «Агрошляхбуд» Михайла Івановича Пачева, до речі, теж афганця, вони у складі 4-5 чоловік, їдуть його машиною і кожній мамі загиблого вручають по 1 тис. грн.

Ще 5 років тому спілка нараховувала 175 чоловік, а зараз в ній залишилось 124 члени. Багато ветеранів померло після війни, кожен рік полишають цей світ 2, 3, а то і 5 чоловік, і вік у них далеко ще не старий — лише трохи за 50 років. Та війна наклала свій відбиток на серця та вкоротила їм віку.

А минулого року на початку лютого помер ще один їх товариш афганець — заслужений артист України, соліст ансамблю пісні і танцю Закарпатського військового округу Олександр Васильович Татарченко. Він багато разів їздив по всьому Афганістану з виступами перед нашими бійцями, та не дожив 10 днів до річниці дня виводу військ з Афгану.

Ліга чемпіонів УЄФА місцевого масштабу

На турнір поприїжджали люди з багатьох навколишніх сіл, загалом десь близько 300 чоловік. Голова фермерського господарства «Степова зоря» Микола Володимирович Щербина надав автомобільні послуги з перевезення команд. Аби легше упоратися зі спекою, організатори подбали про те, щоб усі присутні мали би чим утамувати спрагу: мінеральна вода та морозиво чекали під заздалегідь встановленими наметами усіх бажаючих прохолодитися.

З місцевого керівництва був голова нещодавно створеної Коноплянської сільської об’єднаної територіальної громади — Олександр Антонович Волошин, до якої й входять села Гудевичеве і Конопляне. Тож новообраний керівник теж приєднався до цього заходу, виділивши від громади для цього кошти.

За нагороди змагалось чотири команди. Середній вік спортсменів — 20 років, грали тайми по 20 хвилин. Гра виявилось безкомпромісною, ба навіть організатори турніру поступилися своїм суперникам. Але це спорт, де перемагає найсильніший, хоча фортуна завжди присутня у футболі на боці однієї із команд. Суперники не поступалися один одному до останнього удару по м’ячу. Саме такий останній удар приніс перевагу переможцю в один гол по серії пенальті.

футбольний турнір, присвячений загиблим воїнам-афганцям - 3 футбольний турнір, присвячений загиблим воїнам-афганцям - 4

Отже, по завершенню турніру команди розташувались наступним чином:

1-е місце — «Лауграна», село Чудське (колишнє Котовка), Березівського району, тренер Юрій Сапунков;
2-е місце — «Петрол», село Гудевичиве, Іванівського району, тренери Анатолій Сокур та Микола Гончарук;
3-е місце — «Чкалове», село Новоєлизаветівка, Ширяївського району, тренер Леонід Майданюк;
4-е місце — «Маяк», село Калинівка, Іванівського району тренер Алімжан Хабібулін.

І як має бути у справжніх спортивних змаганнях, учасникам та переможцям вручили грамоти, медалі та кубки.

Та як тільки-но закінчився турнір, неначебто як нагорода усім без виключення присутнім — пішов дощ. Вже потім, коли вже усі команди пороз’їжджалися, в сільському клубі накрили святковий стіл для місцевих мешканців. Задоволені залишились усі: футболісти, тренери та глядачі.

Свято місцевого масштабу вдалося на славу. І саме такі торжества тутешньому люду набагато ближчі аніж ті, недосяжні, що показують по телебаченню: європейської чи світової першості. Бо на своєму святі вони — головні дійові особи, де вшановують своїх героїв-земляків, яких ще й досі пам’ятають та пам’ятатимуть завжди. Хочеться вірити в те, що цей турнір і надалі буде проводиться із року в рік.

Володимир ОБЖИЛЯНСЬКИЙ

Поделиться статьей в социальных сетях:

А поделиться?



Читайте также: