Кордон на замку: у Ренійській громаді роль Великої китайської стіни відіграє «великий молдовський рів»
Кілька днів тому автор цих рядків вирішив відвідати старий виноградник, розташований далеко за містом Рені, за п’ять-шість кілометрів від села Долинське Ренійської громади, поряд з українсько-молдовським кордоном. На той момент я не припускав, що звичайна велосипедна поїздка дасть мені можливість «протестувати» ефективність роботи Державної прикордонної служби України (ДПСУ).
Звісно, я чудово розумів, що перебуватиму в прикордонній зоні, тому взяв із собою паспорт та службове
посвідчення кореспондента ІА «Юг.Today». І, певна річ, будучи законослухняним громадянином, я не планував жодним чином порушувати прикордонний режим, тим більше в умовах воєнного стану.
На зворотньому шляху я поїхав іншою дорогою і опинився в абсолютно безлюдній місцевості, на околицях лісового масиву. Здавалося б, тут можна легко загубитися, а шанси зустрітися з прикордонниками – мінімальні. Але я помилився. Пильність «зелених беретів»
перевершила мої очікування. Буквально через 30-35 хвилин із лісу на мене несподівано вискочив із гучним гавканням невеликий собака, а з намету вийшли двоє прикордонників, озброєних автоматами. Вони представилися, і розпочалася процедура перевірки моїх документів. Я пред’явив паспорт громадянина України та журналістське посвідчення, але одразу заявив, що перебуваю тут як приватна особа, а не як представник ЗМІ.
Ця ситуація, до речі, вкотре показала, що пластиковий ID-паспорт – дуже
недосконалий документ (колись я присвятив цій темі велику публікацію). По-перше, основна інформація про власника паспорта, у тому числі біометричні дані, записані на електронному чіпі, і щоб дізнатися про них, необхідне спеціальне обладнання для зчитування електронних документів. Однак у польових умовах це практично неможливо, тобто за межами пунктів пропуску навіть працівники ДПСУ не мають доступу до паспортних даних. По-друге, на ID-карті немає графічної інформації про місце проживання
(прописку) громадянина, що створює цьому громадянину масу незручностей у спілкуванні з різними державними службами. Щоправда, в органі місцевого самоврядування можна отримати паперову довідку про прописку, але дуже незручно носити її разом із паспортом – папір швидко зношується.
У той же час на ID-карті вказано місце народження. У моєму випадку – Новгород-Сіверський район Чернігівської області. Мабуть, ця обставина збентежила прикордонників, які вивчали мій паспорт: вони чомусь вирішили,
що я проживаю за місцем народження, а до Бесарабії приїхав як переселенець. Мені довелося довго доводити, що я – місцевий, і все життя живу в Рені.
Як би там не було, польовий паспортний контроль не задовольнив прикордонників. До того ж у них виник сумнів щодо причини мого перебування в безпосередній близькості від кордону. Співробітники Держприкордонслужби роз’яснили, що велосипедна поїздка – недостатня підстава для перебування у прикордонній зоні. У результаті до лісового масиву, де мене
зупинили, було викликано додатковий підрозділ ДПСУ на чолі з офіцерами.
На мій подив, «підкріплення» приїхало з Рені досить швидко – хвилин через п’ятнадцять. Я висловив здивування щодо того, що заради перевірки однієї людини (яка нічого не порушила і яка має всі документи в порядку) держава витрачає ресурси у вигляді автомобільного палива та службового часу прикордонників. Мені відповіли, що «такий порядок воєнного стану». Помічник начальника прикордонного відділу «Рені» Ізмаїльського
прикордонного загону ще раз вивчила мої документи та поставила низку запитань з метою прояснити обставини мого перебування біля державного кордону. Зазначу, що спілкування з представниками ДПСУ відбувалося максимально чемно та конструктивно. Після того, як співробітники Держприкордонслужби все для себе з’ясували, мені дозволили безперешкодно повернутися до Рені. Чесно кажучи, я був приємно вражений рівнем оперативності бесарабських прикордонників: на власному досвіді автор цих рядків
переконався, що кордон України, зокрема так званий «зелений» кордон, – справді на замку. І ключ від цього замку – у надійних руках.
І все ж таки кордон охороняють не тільки люди. Недоліки людського чинника ніхто не скасовував, тож за час російської агресії на кордоні України з Молдовою з’явився величезний рів. Мені невідома його загальна довжина, але, вочевидь, він тягнеться на десятки кілометрів. Як відомо, українським чоловікам призовного віку заборонено виїзд за кордон, але спроби
нелегально залишити країну давно стали звичною практикою. Рів на українсько-молдовському кордоні відіграє роль додаткової перешкоди для охочих незаконно виїхати з України.
Додамо, що станом на вересень 2022 року ДПСУ затримала понад 8 тисяч чоловіків призовного віку, які
намагалися нелегально перетнути державний кордон. З них понад 5600 осіб було затримано за межами пунктів пропуску, тобто на різних ділянках «зеленого» кордону. Інші порушники намагалися так чи інакше обдурити паспортний контроль. За матеріалами ДПСУ було відкрито понад 1450 кримінальних проваджень. Такою є офіційна статистика Держприкордонслужби за період з лютого по вересень ц.р.
Задля справедливості зазначимо, що прикордонний режим в Україні був посилений ще до російського вторгнення до
нашої країни. Відповідні зміни було внесено постановою Кабміну від 4 серпня 2021 року №890. Зокрема, уряд привів правила прикордонного режиму у відповідність до чинного адміністративно-територіального устрою України, в тому числі з урахуванням конфігурацій об’єднаних територіальних громад.
Для Ренійської громади посилення прикордонного режиму є надзвичайно актуальним питанням. По-перше, територія ТГ буквально з трьох сторін оточена державним кордоном України з двома суміжними державами –
Румунією та Молдовою, а з четвертої (східної) сторони обмежена озером Ялпуг. Таке географічне становище створює ефект «острова», відрізаного як від зовнішнього світу, так і від основної території нашої країни. По-друге, майже половину площі Ренійської громади займають озера, що суттєво підвищує значення прикордонного контролю за використанням малих плавзасобів. І, по-третє, треба враховувати той факт, що тепер ширина прикордонної смуги вздовж державного кордону скрізь становить 5 кілометрів. А
це означає, що майже вся територія Ренійської ТГ вважається контрольованою прикордонною зоною.
На жаль, така ситуація створює багато проблем та незручностей для місцевого населення, що неодноразово ставало приводом для робочих нарад за участю міського голови Ренійської громади Ігоря Плєхова та представників командування прикордонного відділу «Рені».
Автор цих рядків сподівається, що його особистий досвід буде корисним нашим читачам і допоможе їм краще зрозуміти особливості
прикордонного режиму в умовах воєнного стану.
Андрій ПОТИЛІКО, фото автора
НА СВІТЛИНАХ: Так сьогодні виглядає українсько-молдовський кордон
