Провокатор, найдорожчий художник України та рятівник одеського музею: чим запам’ятався Олександр Ройтбурд
Дізнайтеся більше про життєвий шлях та творчі здобутки митця
Відомий митець «нової української хвилі» та директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд помер 8 серпня після тривалої боротьби з тяжкою хворобою. І хоч його смерть стала трагічною несподіванкою для багатьох людей, за свої 59 років він встиг зробити вагомий внесок у культурне та соціально-політичне життя цілої країни.
Новини.LIVE Odesa розповідає, чим жив та за що боровся Олександр Ройтбурд.
Становлення митця
Народився Олександр Ройтбурд в Одесі 14 жовтня 1961 року. Ще з дитинства він хотів займатися образотворчим мистецтвом тому пішов у художню школу, а потім продовжив навчання на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного університету. Як розповідав сам Ройтбурд, батько постійно наполягав на тому, аби син став архітектором, проте митець наголошував, що «за радянських часів це була рабська професія».
Спочатку заробляти на життя доводилося на різних підробітках, найбільш «творчою» була посада молодшого кресляра у проєктному інституті. Далі, через кілька місяців після завершення навчання, йому вдалося продати свою першу картину за 25 рублів. Тоді це була досить непогана сума, але справжній успіх прийшов до Ройтбурда у 1985-му році, коли організували його персональну виставку у галереї московській галереї імені М. Г. Жаркова.
«Ми були знайомі довгі роки. Ще тоді існувала певна артистична «андеграундна тусовка» музикантів та художників, що грали заборонений джаз або просто були не в пошані КГБ-шників та радянської влади. Серед них були Саша (Олександр Ройтбурд – ред.) і Юра (Юрій Кузнєцов, нині покійний одеський музикант – ред.). Бувши разом вони визначали майбутні тренди та творчі смаки Одеси у музиці та живописі», – ділиться спогадами генеральна продюсерка фестивалю Odessa Jazzfest Наталія Ертнова.
Жінка додала, що Ройтбурд певний час жив в Америці, а потім повернувся до України. У свої 26 митець ще раз «вистрілив» на Республіканській молодіжній виставці у Києві, де у постмодерністському стилі поєднав високе з низьким і висвітлив проблеми місцевого характеру.
Після розпаду СРСР зусиллями художника Одеса була центром розвитку сучасного мистецтва. У 1994-му Ройтбурд став співзасновником організації «Нове мистецтво», а в 1997-1999 роках – вже головою наглядової ради одеського Центра сучасного мистецтва Дж. Сороса.
Наразі твори митця прикрашають галереї та приватні колекції у Нью-Йорку, Дерхемі, Києві, Одесі, Москві та Петербурзі. Більш того, декілька років Ройтбурд визнавався як найдорожчий український художник, адже ще у 2009 році його картину серії «Прощавай, Караваджо!» продали на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордні на той час 97 тисяч доларів.
Стиль та провокативність Ройтбурда
Жодних обмежень чи табу для художника не існувало. У своїх постмодерністських роботах він міг зобразити як всесвітню історичну подію чи божество, так і Леніна, що знімає трусики. Звісно, що подібний підхід викликав двояку реакцію – одні його обожнювали, а інші називали «порнографом, який малює картини лайном».
«5 тисяч років історії європейської культури дають нам приклад того, як Особистість з великої літери будоражить уявлення «добромисної публіки». Провокативний контент необхідний мистецтву, адже саме завдяки йому і створюється поштовх для розвитку. Олександр Ройтбурд був останнім українським живописцем і представником класичної школи. Живопис, де використовується не лінія, а мазок – це дуже рідкісне явище. У цьому сенсі Ройтбурд був продовжувачем традицій Рембрандта і Веласкеса», – зазначив колишній головний режисер Одеського оперного театру Євген Лавренчук.
Окремий вплив на творчу діяльність Олександра Ройтбурда мали події у 2013-2014 роках. Тоді митець був активним учасником Євромайдану в Одесі як на своїй сторінці у Facebook, так і на площах. Більш того, його публікаціям навіть був присвячений цілий розділ у книжці «Майдан. Революція Духу» Антіна Мухарського.
«Олександр поєднував у собі надзвичайну глибокість, освіченість, інтелект з Моцартівською легкістю. Він мав чітку позицію, змінював навколо себе простір фізично і ментально. Тому, що він зробив з тим же Одеським художнім музеєм позаздрили інституції національного рівня, проте його справа ще не завершена. І ми, небайдужі одесити, будемо боротися за нього й далі», – додав Лавренчук.
Боротьба за Одеський художній музей
Наприкінці 2017-го року Ройтбурд виграв у конкурсі на посаду директора Одеського художнього музею. Тоді ОМХ був у настільки плачевному стані, що зі стелі текла вода, яку знизу «ловили відрами». Втім, не всі зраділи цьому призначенню – деякі депутати облради відмовлялися його затверджувати, але за кандидата вступився тодішній голова Максим Степанов та у 2018-му підписав з художником контракт на 5 років.
«Раніше на музей всім було просто начхати. Туди ніхто не ходив і навіть не дивився у той бік. Рівно до моменту поки там не з’явився Саша (Олександр Ройтбурд – ред.). Його неоднозначний образ та харизма привернули увагу до закладу. І зрозуміло було, що для нього це лише зайві нерви. Він – успішна людина. Тим не менш став головою музею, аби у нього були проблеми, аби його чіпали, знищували і травили всі, кому не ліньки. Саша з появою музею отримував стрес, а от музей з появою Саші отримував багато хорошого», – заявила Наталія Ертнова.
Поки Ройтбурд був «за штурвалом», ОМХ модернізували, розширили та оновили експозицію й організували логічне розміщення експонатів у залах. Музей нарешті почав приваблювати не лише поціновувачів, а й молодь. За неповний рік роботи митець приніс інституції на 2 мільйони гривень більше, ніж попереднє керівництво. З усім тим, його все одно достроково звільнили депутати.
За право повернутися на посаду Олександр Ройтбурд судився з облрадою майже рік. І поки опоненти називали його «порнографом» та звинувачували у ненависті до Одеси, мешканці міста виходили на пікети та вимагали справедливого рішення. Це тривало до 2 червня 2020-го, поки Верховний суд остаточно не визнав звільнення незаконним.
«Все, що ситуація з музеєм було всупереч тому, що зазвичай відбувається в Одесі та нашій країні. Це унікальна історія пробиття цієї «стіни» чиновників інтелігенцією, яку Ройтбурд зібрав навколо себе. І зараз в ОМХ хороша команда, тому всі сподіваються, що вони не зупиняться», – резюмувала Ертнова.
Посмертний вплив митця
Після того, як стало відомо про смерть Олександра Ройтбурда, Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко пообіцяв втілити у життя його мрію. Так, в рідному місті живописця створять новий культурний об’єкт.
«Останнім часом він хворів. Але не втрачав силу духу, почуття гумору та мав великі плани – не тільки розбудови та реставрації Одеського художнього музею. Нещодавно надав документи в міністерство щодо реставраційних робіт… А ще – горів ідеєю створення музею сучасного мистецтва в Одесі. Втілити його мрію у життя тепер мусимо ми всі. У його пам’ять», – поділився міністр у своєму дописі.
Також відомий український письменник Сергій Жадан повідомив, що у вересні поточного року вийде збірка віршів Ройтбурда під назвою «Вірші дилетанта». Створенням книги митці займалися разом – це був останній проєкт живописця.
«Ройтбурд там цікавий, парадоксальний, яскравий, несподіваний. Ну, ви ж його знаєте», – зазначив Жадан в кінці публікації.
Як відомо, прощання з митцем має відбутися у першій половині 11 серпня. Більш детальну інформацію пресслужба ОХМ пообіцяла надати пізніше. Наразі представники та поціновувачі українського мистецтва досі шоковані втратою сучасного генія живопису. Але залишається надія на те, що справа Олександра Ройтбурда буде жити далі.
Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE.
