Не дожив до 50-річчя: на Херсонщині пав смертю хоробрих «кіборг» із Кілійської громади
Вчора, 20 жовтня, болюча, сумна звістка, яку неможливо усвідомити ні розумом, ні серцем, облетіла Кілійську громаду Ізмаїльського району. Першого жовтня під час констранаступальних дій поблизу населеного пункту Давидів Брід Херсонської області загинув старший матрос, навідник взводу морської піхоти, «кіборг» Донецького аеропорту, 49-річний мешканець Кілії Сергій Владиченко. Про це журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» розповіли
дружина загиблого військового Галина Чумаченко та донька Тетяна Тариця.
За інформацією родини військового, Сергій народився 5 грудня 1972 року в Кілії. Тут закінчив міську школу №1, після чого пройшов декілька нетривалих фахових курсів. Оскільки завершив освіту хлопець у вісімнадцятирічному віці, одразу ж пішов до армії. Згодом в Кілії декілька років працював зв’язківцем лінійних засобів зв’язку, електриком-монтажником. Припали на долю Сергія й заробітки за кордоном.
Дружина Галина
згадує, що чоловік був своєрідною людиною: з одного боку чуйною та уважною, а з іншого – із залізною витримкою, дисциплінованою, бо ж вплинула на характер Сергія багаторічна військова служба. Ніколи не любив ділитися подробицями свого перебування на фронті із рідними, бо вважав такі одкровення зайвими. Не полюбляв чоловік і фотографуватися: робив світлини тільки за необхідності – на документи чи у дружньому колі.
Як з’ясувалося, Сергій з серпня 2014 року обороняв цілісність та суверенітет
України на Донбасі. Чоловік стояв на захисті Донецького аеропорту, тому по праву може називатися «кіборгом». Перший раз військовий знаходився в АТО тринадцять місяців. Після повернення з зони бойових дій маже рік займався у рідному місті улюбленою справою – рибалив. Потім знову підписав контракт на три роки і продовжив службу у Збройних Силах України, періодично повертаючись у найгарячіші точки на сході нашої держави.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України Сергій
добровільно пішов до військкомату, звідки 28 лютого був направлений в одну з військових частин Одеської області. Протягом останніх шести місяців військовий також виконував бойові завдання на Дніпропетровщині. У перших числах вересня чоловік повернувся додому на нетривалу (всього три дні) відпустку. А вже п’ятого вересня родина проводжала Сергія на Херсонщину.
Востаннє Сергій виходив на зв’язок з дружиною 25 вересня. Військовий телефонував рідним сам, два-три рази на тиждень. Під час тієї останньої розмови, перебуваючи у зоні активних бойових дій в Херсонській області, Сергій опікувався не власним здоров’ям та виживанням, а комфортом сім’ї, бо незабаром розпочнеться важкий в
умовах війни зимовий період. Просив Галину не жаліти грошей, аби зробити запаси всього необхідного, аби у рідному домі близьким було затишно та тепло.
На жаль, через шість днів захисник України внаслідок вибуху пав смертю хоробрих на окупованій Херсонщині, отримавши численні осколкові поранення у районі голови та тулубу, не сумісні з життям. Всього два місяці не дожив Сергій до свого день народження, аби відсвяткувати п’ятдесятиріччя.
«Я до останнього сподівалась,
що батько вийде на зв’язок. Зараз просто не можу повірити в те, що його більше немає. Він захищав країну ще з 2014 року, був у найгарячіших точках і завжди повертався, але, на жаль, не цього разу. Мій батько завжди вірив у Перемогу. Повсякчас казав,що після війни всі побачать, як підніметься Україна, якою квітучою стане», – зізналася нам Тетяна, старша донька загиблого «кіборга», якій виповнилося 27 років.
На жаль, не зустрічатиме батька з Перемогою й 25-річний син
Олексій.
Колектив ІА «Юг.Today» висловлює найщиріші співчуття родині Героя, всім рідним на близьким. Нехай Господь допоможе пережити біль непоправної втрати.
Герої не вмирають. Вони покидають поле бою на землі та ангелами у складі небесного війська оберігають рідну землю і свій народ.
Тіло загиблого військового привезуть до Кілії орієнтовно у вівторок, 25 жовтня. Додаткову інформацію обіцяв надати голова Кілійської громади В’ячеслав Чернявський.
Інна
ДЕРМЕНЖІ
