Гастелло, Ленін, Толстой і Дарт Вейдер: як відбувається декомунізація та деімперіалізація Одеси

Процес декомунізації в Україні триває уже 9 років, останні 2 роки до нього додалась ще й деімперіалізація — наші міста поступово позбавляються топонімів, пов’язаних з імперським минулим. Проте, як свідчать опитування, серед одеситів і жителів області досі нема одностайності в ставленні до цих процесів і навіть знесений пам’ятник імператриці Катерині ІІ та її сподвижникам, на якому значилось “засновникам міста” і досі викликає бурхливі дискусії.

Як одесити переосмислюють радянсько-імперську спадщину — досліджували журналісти Южне.City

Дарт Вейдер замість Леніна

Початок декомунізації в Україні ознаменувався масштабним ленінопадом. Так українці назвали хвилю демонтажів пам’ятниківВолодимиру Леніну та іншим комуністичним, радянським політичним діячам XX століття в Україні, що розпочаласяпід час Євромайдану у 2013—2014. Першою подією, яка набула широкого розголосу, стало повалення пам’ятника Леніну в Києві 8 грудня 2013року. Найактивніша фаза ленінопаду припала на перші дні після Майдану 18–21 лютого 2014 року тавтечі Віктора Януковича.

Найбільша кількість уцілілих пам’ятників та бюстів Леніну на неокупованій території станом на листопад 2016 нараховувалась в Одеській області, їх було38.

Деякі з пам’ятників не просто знесли, а змінили.

Пам’ятник з вайфаєм

Так, у жовтні 2015-го, в Одесі на території заводу «Пресмаш» (Стовпова вулиця, 28) монумент Володимиру Леніну переробили на пам’ятник Дарту Вейдеру.

Пам’ятник персонажу «Зоряних воєн» створив відомий одеський художник Олександр Мілов, автор гігантського робота в Південному ікомпозиції «Любов», яка здійснила фурор на американському фестивалі Burning Man.

Перший пам’ятник Дарт Вейдеру

У Дарта Вейдера скульптор перетворив заводський пам’ятник Володимиру Леніну, який підлягав демонтажу згідно з законом про «декомунізації», -зазначав сайт “Думська”.

Монумент було змінено на прохання трудовихколективів підприємств, розташованих на «Прессмаші», а також мешканців прилеглих будинків і робочих гуртожитків.

Скульптура Леніна була зроблена з гіпсу, скульптору довелося зміцнити статую, покривши її особливим складом, формула якої тримається в секреті. Деталі оновленого пам’ятника виготовлені з титанового сплаву і приклеєні спеціальним клеєм, який використовується при роботах у відкритому космосі. Голова пам’ятника містить пристрій, що роздає вайфай.

Ленінстворив Україну?

Цікаво, що російська політична риторика і досі використовує Леніна (річницю смерті якого росіяни вшановували 10 днів тому), як ніби-то засновника України. Путін назвав Леніна творцем і архітектором України за 2 дні до повномасштабного вторгнення. А місяць тому знову повторив цю фразу, додавши, що Одеса — російське місто.

“У реальності Ленін мав більше стосунку до створення російської держави, ніж української. Україна виникла не тому, що цьогохотів Ленін, а наперекір його бажанню, — пише радіо “Свобода”. — Ленін розумів, що для завоювання українських територій йому доведеться визнати незалежність української держави, робити поступки у вигляді підтримки української мови та культури, якщо більшовики хочуть зберегти свій контроль над Україною. Це розуміння сформувалося після кількох поразок, включаючи невдалу спробу більшовиків здобути контроль над Києвом після проголошення там в 1918 році Української Народної Республіки.

Ленін

Окрім того, на момент, коли Ленін, за словами Путіна, «створював Україну», вже існувало кілька Україн. До 1921 року існувала двічі Українська Народна Республіка, існувало державоутворення Скоропадського. Таким чином, існували інші форми української державності, до яких Ленін не мав ніякого стосунку. Крім того, Ленін оголосив війну Центральній Раді, висував ультиматуми, і вповоротний момент йому довелося визнати Україну як державу – це був момент підписання Брестського миру з Центральними державами. Тоді Росія де-факто визнала Українську Народну Республіку”.

Леніни впали на вулицях, але не в головах?

Незважаючи на майже десятирічний процес декомунізації на усіх рівнях, опитування свідчать про те, що держава й досі не налагодила комунікацію цього процесу.

Два місяці тому “Укрінформ” оприлюднив результатиопитування, яке провів «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в Одеській області. Воно показало досить складний спектр емоцій, які відчувають жителі області щодо політики декомунізації та відмови від спадщини СРСР у культурній та історичній площині. Причому якщо до перейменування вулиць та інших топонімів, пов’язаних з радянською епохою та Росією, ставлення скоріше негативне, то засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму зумовлює куди більше розуміння серед жителів Одещини.

Якщо стосовно перейменування топонімів, пов’язаних з Російською Федерацією та її історією, приблизно чверть опитаних висловила цілком негативне ставлення, а майже п’ята частина обрала варіант «скоріше негативно», то про засудження комуністичного режиму респонденти висловили куди більше розуміння: позитивно ці процеси оцінюють понад половина респондентів, а негативна реакція суттєво менша: про несприйняття цих процесів заявило близько 17% опитаних.

Якщо відповідістосовно перейменування топонімів свідчать про невдоволення змінами або принаймні про обережність у ставленні до цього питання, то реакція опитаних щодо засудження комуністичного режиму свідчить про те, що в суспільстві є консенсус щодо негативного оцінювання комуністичного минулого в Україні.

На цьому фоні не видається дивним, що думка стосовно оцінки самої політики декомунізації так і не сформувалася: майже половина опитаних (47,2%) заявили, що їм важко сформулювати своєставлення до цього питання.

Що далі?

Нині в Одесі триває процес декомунізації та деімперіалізації. Знесення пам’ятників і перейменування вулиць. Але з ним теж не все так просто.

Якщо вулицю Гастелло, ім’я якого і досі використовує для створення фейків про війну росії проти України російська пропаганда, вже перейменували (тепер це вулиця піаніста Святослава Ріхтера), то з площею Льва Толстого досі не можуть зробити те ж саме.

Площа Льва Толстого

Так, у жовтні 2023-го року під час електронного обговорення, що проходило на вебпорталі Одеської міської ради «Соціально активний громадянин» у спеціальному електронному сервісі «Громадське обговорення», до розгляду громадян щодо зміни назви були представлені 39 топонімів.

Одесити підтримали більшість пропозицій, проте відхили варіант перейменування площі Льва Толстого на площу єврейського письменника Менделе Мойхер-Сфоріма (221-проти, 158 — за), — пише “Укрінформ”.

Менделе Мойхер

Хоча Лев Толстой не має жодного стосунку до Одеси, а єврейський письменникМойхер-Сфорім, жив в Одесі з 1881 року. На початку 20 століття був завідувачем Першої «Талмуд-Тори» у Одесі. Мешкав у неподалік від нинішньої площі Льва Толстого у будинку на вулиці Дігтярній, 14 (будинок не зберігся). На вулиці Спиридонівській, 26 (навпроти, також поряд з площею), де була нині знищена будівля общинної єврейської школи «Талмуд-Тора», і де у 2017 році встановили йому пам’ятну дошку.

Лев Толстой

Як прокоментував ситуацію член історико-топонімічної комісії Олександр Бабіч, електронне громадське обговорення має рекомендаційний характер, а остаточне рішення щодо зміни назв топонімів приймуть депутати міськради на черговій сесії.

Олександр Бабіччлен історико-топонімічної комісії

«Процедура перейменування складається з трьох етапів. Перший – це голосування топонімічної комісії щодо нової назви того, чи іншого об’єкту. Рішення комісії має рекомендаційний характер. Другий етап – це винесення прийнятої назви на голосування громадян на платформі «Соціально активний громадянин». Результати цього опитування також мають рекомендаційний характер. Третій вирішальний етап – це винесення питання перейменування на сесіюміськради», — пояснив Бабіч.

За словами історика, депутати зазвичай враховують думки одеситів у питаннях перейменування, та якщо якусь назву не погоджують під час сесії, топонімічна комісія знову розглядає перейменування зазначеного топоніму.

Редакція Южне.City продовжує слідкувати за процесом декомунізації та деімперіалізації Одеси, а також досліджувати вплив російської пропаганди на наше сьогодення

Про пам’ятники Вірі Холодній і Дюку де Рішельє та їх історію появи в Одесі читайте у наступних матеріалах.