Кирило Обеременко: історія героя-захисника з Першотравневого

Ракетний удар по будівлі Миколаївської ОДА російськими окупаційними військами відбувся 29 березня 2022 року приблизно у 08:45 під час боїв за Миколаїв. Тоді через російський обстріл загинули 38 людей. Серед загиблих, житель села Першотравневе
Визирської сільради, захисник України, військовослужбовець Кирило Обеременко. Він служив у 19-му полку охорони громадського порядку, підрозділу, що входить до складу Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. З початком повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти українського народу, Кирило Обеременко знаходився у Миколаєві — місті дислокації полку.

Ірина Обеременко, мати Кирила Обеременка

Напередодні ввечері ми з ним розмовляли телефоном, він дзвонив. А у цей день, о шостій
ранку я їхала на роботу в маршрутці й він мені написав, що здав наряд, що усю ніч літали ракети, що вони дуже втомилися, тому вій йде спати. Через дві години я йому написала, спи синку та ось він заснув, назавжди…

Кирило Обеременко народився 3 листопада 2003 року у селі Першотравневе. Мати самотужки ростила сина та старшу доньку. Дитинство Кирила мало чим відрізнялося від життя пересічних сільських
хлопчиків.

Ірина Обеременко, мати Кирила
Обеременка

У Кирила багато було всіляких пістолетів, автоматів та інших іграшок. Потім в нього велосипед був спортивний, він дуже хотів і ми йому купили на День народження на 7 років. Не було такого року, щоб в нього не було свята «Дня народження». Сімнадцять років ми завжди збиралися — всі родичі, накривали столи, усі його поздоровляли. Всі казали, що він був завжди серед людей таким поважним.
Не усміхався незнайомим. Коли з армії вперше прийшов, то хотів завжди мужньо виглядати.

Але серед друзів та знайомих Кирило запам’ятався відкритим, позитивним та доброзичливим. Його класна керівниця з Першотравневого ліцею, де він провів більш ніж половину свого життя, розповіла, що Кирило Обеременко, хоч і не мав великих успіхів у навчанні, але завжди відгукувався на добрі справи, бо змалечку був привчений
до праці.

Світлана Козловська, класний керівник Кирила Обеременка під час його навчання у Першотравневому
ліцеї

Якщо потрібно було десь попрацювати на шкільній ділянці, то рівних йому не було. Він з 5 класу вже працював, як доросла людина, було видно що він працьовитий, що він вдома допомагає матусі, він був привчений до роботи.

Старша сестра Кирила Обеременка, Олена розповіла, що братик мав відкрите серце і не соромився у молодшому шкільному віці купувати дівчатам солодощі.

Олена Смірнова, рідна сестра Кирила Обеременка

Пішов у шкільний буфет на перерві. Я йду йому назустріч, а він несе цукерки. Я подумала, що може це мені,
але ні, дівчинці з класу. Ми з ним у дитинстві «билися», як брат з сестрою, не могли поділити телевізор. Але потім він підріс і я до нього не ризикувала підходити, бо він якщо «бився», коли ми гралися, то він мене скручував. Він насправді був дуже самостійний, мені допомагав, працював з моїм чоловіком.

Кирило Обеременко не дуже полюбляв фотографуватися, тому світлин, де він
вже доросла людина небагато. Не було й традиційних світлин зі «шкільного балу» у його 11 класі, бо цей захід було скасовано через пандемію коронавірусу.

Світлана Козловська, класний керівник Кирила Обеременка під час його навчання у Першотравневому ліцеї

Звичайний хлопчик, який міг і побешкетувати у дорослому віці, але відзначався і запам’ятався він тим, що був дуже чесною людиною. Попри різні життєві обставини, які були,
він ніколи не обманював, а чесно казав правду, не лукавив. 

За декілька днів до загибелі Кирила я зустріла його мати. Вона розповіла про його плани на майбутнє, про те що він хоче стати військовим. Але через декілька днів подзвонив його однокласник, товариш Обеременка Кирила, Юрій і повідомив страшну звістку, про загибель Кирила.

Провести свого односельця, захисника
України, загиблого воїна Кирила Обеременка 5 квітня 2022 року зібралося майже усе село. Жалобна процесія йшла від меморіалу Загиблим воїнам до його рідного дому, а потім на сільське кладовище, де Героя з військовими почестями поховали.

Однокласник та близький друг
Кирила Обеременка, Юрій один із тих, хто останнім спілкувався із загиблим.

Юрій, однокласник та друг
Кирила Обеременка 

У нього все було добре, він служив в Національній гвардії у Миколаєві. Коли все це почалося 24 лютого, ми з ним зв’язалися, він нічого не говорив, тоді ніхто нічого не знав. Він був на блокпості в Миколаєві. Постійно казав: «заспокойтесь, все буде добре, я повернуся, чому ви панікуєте». Востаннє я з ним спілкувався 28 березня, а 29 він вже не виходив на зв’язок.

Всі, хто близько знав Кирила Обеременка, відзначали в ньому, невластиву багатьом сучасним молодим людям, доброзичливість. Здавалося, що з ним просто неможливо посваритися, згадує однокласник Іван Пасічник.

Іван Пасічник, однокласник Кирила
Обеременка

Він був дуже хорошою людиною, щирою, навіть якщо ми колись сварилися, він завжди хотів швидше з тобою помиритися, щоб далі нормально спілкуватися. Він не любив сваритися взагалі з людьми й до всіх ставився дуже доброзичливо. Кирило закінчив 11-й клас та так і не визначився, куди піде вчитися. Він пішов служити в армію.

Друзі розповідають, що строкова служба в армії дуже гармонійно
влилася в його життя, він почав думати про те, щоб здобути професію військового. Кирило Обеременко з дитинства займався спортом, тому легко мирився з підвищеним фізичним навантаженням, суворим розпорядком та армійською дисципліною, розповідає тренер з футболу Сергій Павлюк.

Сергій Павлюк, тренер з футболу

Він у захисті в нас грав до армії, ще коли до школи ходив. У нас тут дві команди, він грав за юнаків,
але на рівні дорослих. Турнір «Шкіряний м’яч» — ми перше місце тоді в районі посіли.

Керівник театральної студії Першотравневого ліцею В’ячеслав Мец вважає, що Кирило Обеременко був неординарною людиною. Він помітив його ще у молодших класах, коли той неймовірно талановито зіграв у хореографічній мініатюрі на шкільному концерті. Через роки, коли Кирило виріс, він ще раз здивував В’ячеслава Меца вже своєю спортивною
майстерністю.

В’ячеслав Мец, грав із Кирилом Обеременком у футбольній команді

Він кілька разів на одному і тому ж тренуванні мене «обставив», це було приємна неприємність. Усі чекали його повернення, навіть номер на футболці ніхто не займав, бо всі знали, за Кирилом закріплений його улюблений номер. Чесна, справедлива і дуже добра людина. Я просто з ним поруч тренувався, жив і можу сказати, мабуть, Господь
забирає найкращих.

Кирило не дуже цікавився новинами та тим що відбувається у суспільстві, тому що у старших класах працював, як дорослий, щоб допомогти своїй родині. Війна увірвалася у його життя, коли він відбував строкову службу і тоді світосприйняття його і його родини дуже змінилося.

Олена Смірнова, сестра Кирила
Обеременка

Може тим, кого не стосується війна, тим все гаразд, а мені це жахливо. Весь час ти існуєш, а не живеш. Кожного дня якісь смерті — чиїсь чоловіки, сини. Новини, новини постійно.

Вкрай важливо, на думку Олени, розповідати про тих хто загинув на цій війні. Щоб кожну людину пам’ятали та шанували, особливо тих, хто воював.

Олена Смірнова, сестра Кирила
Обеременка

Про них треба пам’ятати. Для чого вони своє життя віддали, щоб про них забули й все? Треба пам’ятати про кожного. Це важливо.

27 грудня 2022 року Указом президента України Володимира Зеленського, Обеременка Кирила Васильовича нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня», посмертно.