На Одещині знайдені великі запаси нафти, газу та золота

Список корисних копалин Білгород-Дністровського району Одеської області досить значний, але їх видобуток нерентабельний. На Білгород-Дністровщині є важливі природні ресурси: нафта, газ та золото. Розробка багатьох із них може бути дуже перспективною, але для цього потрібні інвестиції.

Про це повідомляє “Бессарабія INFORM” з посиланням на професора кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І. Мечникова Володимира Кадуріна, який поділився подробицями розвитку корисних копалин з підрахованими промисловими запасами.

За його
словами, в Білгород-Дністровському районі високо оцінюються перспективи нафтогазоносності у відкладах верхнього і середнього девону – пластах вапняків та доломітов з гарними колекторськими властивостями на Східно-Саратській ділянці, де максимальний дебіт нафти складає 15-20 м3/добу, а також на Жовтоярській ділянці з притоком нафти 3,4 м3/добу. Нафта за своїми властивостями відноситься до категорії важковидобувної, з причини високої в’язкості і за відсутності високих технологій на сьогодні не
видобувається. Вірогідно, що після проведення додаткових геологічних досліджень, перспективи промислового видобутку збільшаться.

Пласти кам’яного вугілля поширені в північно-східній частині аркуша, і вивчені пошуковими роботами достатньо. Промислова вугленосність зв’язана з ділянками розвитку верхньої підсвіти жовтоярської світи нижнього карбону, представленої ритмічним перешаруванням пісковиків, алевролітів та аргілітів з прошарками кам’яного вугілля. Найбільш перспективною вважається
Жовтоярська ділянка, кондиції якої знаходяться на рівні кондицій Добруджанського кам’яновугільного родовища Болгарії, де в подібних гірничо-технічних умовах діють ряд шахт з видобутку кам’яного вугілля. Прогнозні ресурси  кам’яного вугілля на Жовтоярській ділянці оцінені в обсязі 383 млн. т, мінералогічний потенціал – 692,5 млн. т. На Тузлівській ділянці ресурси кам’яного вугілля оцінені в якості мінералогічного потенціалу в кількості 52,88 млн. т.

Перспективи території досліджень
пов’язуються з пошуками дрібного та тонкого золота, пов’язаного з тонкотеригенними відкладами – дрібнозернистими пісками та алевролітами, як морського, так і алювіального генезису. Підвищений інтерес до пошуку дрібного та тонкого золота пов’язаний, в першу чергу, з впровадженням в практику нових технологій збагачення та отримання шліха, де концентрується дрібноуламкове золото.

Проведені в останні роки роботи геологами дали позитивні результати. В межах досліджуваної території, виявлений
розсипний тип прояву золота. Розсипні прояви приурочені до теригенних порід четвертинного та неогенового віку. В неогенових відкладах золото зустрінуте в одиничній пробі, в новоросійських пісках (одеські верстви). В четвертинних відкладах золото виявлене в алевролітах і пісках еоплейстоцену-нижнього неоплейстоцену, в пісках першої надзаплавної тераси верхнього неоплейстоцену, а також в голоценових відкладах пляжів лиманів, озер та набережної Чорного моря.

Найбільш перспективними в плані
пошуку тонкого та дрібного золота є сучасні морські відклади пересипу, який відділяє Чорне море від озер Шагани, Алібей, Бурнас.  Середня ширина піщаного пересипу становить 100-350 м, простягання – 50 км. Відклади представлені пісками дрібно-і різнозернистими з гравієм, з численним детритом ракуші та цілими стулками черепашок молюсків. Продуктивний золотоносний пласт зв’язаний з морським пляжем шириною 25-50 м. Рудогенеруючими по відношенню до берегових та прибережних розсипів можуть бути
золотоносні осадки мілководного шельфу.

Лікувальні грязі наявні в озерах Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас і до Будацькому лимані. Лікувальні грязі розвідані і деякі із них використовуються санаторіями для бальнеологічних цілей.

В Татарбунарській громаді  знайдені запаси нерудних будівельних матеріалів (село Білолісся – вапняк, село Борисівка – суглинки, село Глибоке – глина, Татарбунари – суглинки та вапняк). Про це йдеться в Стратегії розвитку громади на 2024-2030 роки.

Громада
розташована у південно-західній частині Одеської області, у степовій місцевості, де середньорічна швидкість вітрового потоку у приземному шарі становить близько 5 м/с, що цілком достатньо для використання вітроелектрогенераторів. Особливо ефективний розвиток безпосередньо в приморській зоні, де показники швидкості вітру значно вищі, ніж в глибинних зонах.

Геліоенергетика (геліоконденсатори сонячні батареї) є досить перспективним джерелом енергетики. Показники прямої сонячної радіації: –
при ясному небі – 9254 МДж/м, – при середній хмарності – 4727 Мдж/м.

Окрім того, за дослідження екологів, тут наявні значні запаси геотермальних вод на Саратсько-Татарбунарській платформі.

У зв’язку з тим, що колишній Татарбунарський район – сільськогосподарський, існує перспектива будівництва і експлуатації заводу з переробки побутового сміття та сільськогосподарських відходів у біогаз.

З огляду на види, кількість запасів і якість рекреаційних ресурсів, якими володіє громада,
цілеспрямовано намітити напрямки розвитку таких основних видів рекреаційної діяльності, з урахуванням їх пріоритетності, значущості та територіальної приуроченості: масовий туризм, в основному, сухопутній відпочинок на територіях, прилеглих до приозерних зон, екологічний туризм, у тому числі сільський і фермерський, які доцільно розвивати по всій території громади.