Тарас Гриндак про Одещину у ці дні: «Я захоплююсь нашими людьми. Зараз ми працюємо як єдине ціле. Не маю сумнівів, що ми переможемо у війні»

Тарас Гриндак про Одещину у ці дні: «Я захоплююсь нашими людьми. Зараз ми працюємо як єдине ціле. Не маю сумнівів, що ми переможемо у війні»

Екс-гравець збірних
України з гандболу, а зараз делегат на матчах Федерації гандболу України Тарас
ГРИНДАК вже пережив війну в Донецьку в 2014-му. Тому зараз, коли Росія напала
на Україну, він відразу взявся до справи і як волонтер в Чорноморську Одеської області
допомагає готуватись до опору рашистським окупантам.

Тарас Гриндак,
народився в Донецьку, займався гандболом з восьми років, грав за збірні України
різних вікових категорій, грав за команди «Норд», був капітаном донецької
«Політехніки», грав за «Шахтар-Академію», «Чайку Чорноморськ» і польську
«Варшавянку». У 2001-му році став гандбольним суддєю, а з 2014 року — делегатом
ФГУ.

ТАРАС ГРИНДАК:

«Я з Донецька і все це
пережив у 2014-му. Я чудово знаю, що таке «русский мир» і що він несе – смерть
та розруху. Це все страшно. Тому залишатись осторонь у такий час я не маю
права.

Чесно кажучи, спочатку
(коли росія напала на Україну 24 лютого) люди були розгублені, але вже з
другого дня всі почали організовуватися. Ми створили штаб, куди може прийти
кожен і чимось допомогти – робимо все для захисту країни, для армії, для міста.
Постійно приходять нові люди, які готові виконувати фізичну роботу, робити
фінансові пожертвування, відправляється багато речей на фронт. І я захоплююсь
нашими людьми – зараз ми працюємо як єдине ціле, щоб ми перемогли. Я не маю
сумнівів, що так і буде.

Учора у нас було таке,
що важко осягнути. Такого я ніколи не бачив. Ми зібрали сто чоловік, щоб
мішками з піском укріпляти лікарні, волонтерські центри, блокпости. Зранку я
зробив відео, віддав журналістам і вони розмістили його у соцмережах. І вже
буквально за дві години нас було біля шестисот чоловік. Люди несли із собою
їжу, воду, приносили мішки, приїжджали на своїх машинах, знімали сидіння і
везли мішок куди потрібно, приїжджали навіть на евакуаторі. В цілому у нас 80
машин возили мішки.

Наші люди — це
настільки велика сила і настільки було видно, що вони не бояться і готові на
все заради того, щоб захистити наше місто та нашу країну.

Росія – однозначно наш
ворог, усі ненавидять путіна. Відомо, що у Одесі було чимало людей із
проросійськими поглядами. Зараз ті, хто казав, що нам потрібно дружити з
росією, вже так не думають, визнають, що були неправі.

У 2014-му я уїхав з
Донецька, адже не міг жити в тих умовах. Для мене це від початку окупаційна
війна. Дружина тоді була вагітна і я хотів, щоб дитина народилась у незалежній
Україні. Він народився у Запоріжжі, а в 2017 році я переїхав до Чорноморська».

Федерація гандболу України