Вибори 2020: що відомо про кандидатів у мери Одеси

Понад 30 кандидатів заявили про своє бажання позмагатися за крісло одеського міського голови, але згодом деяких з них зняли з виборів.

На посаду мера Одеси станом на 19 жовтня претендують 24 кандидата. Місцеві вибори відбудуться 25 жовтня.

В Одесі кандидатами на посаду мера стали чотири Олега Філімонових

Виборча комісія в Одесі спочатку затвердила на цю посаду 31 претендента. Серед них були 4 Олега Філімонова, декілька Зеленських та тезка Михайла Саакашвілі. А ось однофамільця чинного мера Геннадія Труханова у реєстрації одразу відмовили. Згодом двійників зняли з виборів.

Список кандидатів на посаду мера Одеси:

Євген Червоненко («Наш край»);
Геннадій Труханов («Довіряй ділам»);
Петро Обухов («Європейська Солідарність»);
Олег Філімонов («Слуга народу»);
Михайло Кузаконь (самовисування);
Станіслав Домбровський (самовисування);
Ігор Щербина (самовисування);
Сергій Калинчук («За майбутнє»);
Ібрагім Моріс (самовисування);
Юрій Печерський (самовисування);
Вікторія Стоянова (самовисування);
Олег Михайлик (самовисування);
Микола Скорик («Опозиційна платформа – За життя»);
Альберт Байжанов («За права людини»);
Максим Болдін («Перемога Пальчевського»);
Сергій Варламов («Національний корпус»);
Едуард Гурвіц («Блок Едуарда Гурвіца»);
Наталія Делієва («Голос»);
Сергій Ківалов («Українська морська партія Сергія Ківалова»);
Дмитро Голубов («Блок Дмитра Голубова»);
Дарт Вейдер («Блок Дарта Вейдера»);
Марія Труніна (самовисуванка)
Геннадій Чижов («Сила та честь»)
Георгій Селянін («Батьківщина»)

Що відомо про кандидатів в мери Одеси — дізнавався сайт ТСН.ua

Геннадій Труханов

УНІАН

Міський голова Одеси з 27 травня 2014 року, народний депутат України 7-го скликання. Кандидат від «Довіряй справам»,  вже зареєстрований виборчою комісією.

2005 — депутат Одеської міської ради.
2006 — депутат Одеської міської ради. Очолив постійну комісію у справах молоді та спорту.
2008 — Регіональний представник Держкомітету України у справах ветеранів в Одеській області.
2010 — Очолив фракцію «Партії регіонів» в Одеській міськраді. На парламентських виборах 2012 року був обраний нардепом. 22 лютого 2014 року вийшов із фракції «Партії Регіонів» і залишок каденції був у депутатській групі «Економічний розвиток».
25 травня 2014 — переміг на позачергових виборах мера Одеси. Але залишався нардепом.
25 жовтня 2015 — переобраний міським головою Одеси. 
14 лютого 2018 року його затримали працівники Державної прикордонної служби України в аеропорту «Бориспіль». 15 лютого 2018 року був відпущений на поруки депутата «БПП» Дмитра Голубова.
25 грудня 2018 року включений до списку українських фізичних осіб, проти яких російським урядом введено санкції.
Фігурант кримінальних справ.

Петро Обухов

Facebook/Петро Обухов

Бізнесмен, програміст, активіст. Кандидат від «Європейської солідарності», ще не зареєстрований виборчою комісією.

2006 — отримав диплом магістра прикладної математики в ОДУ ім. І.І. Мечникова в 2006 році. Як програміст та ідеолог працював над різними міськими інтернет-пректами: «Думська», today.od.ua, офіційний сайт групи «Мумій Тролль» (2007), спортивний портал «Перемога» (2013). 
 2008 — брав участь у виправленні масових помилок під час розрахунку нових тарифів на СДПТ. Учасник декількох журналістських розслідувань. 
 2012 —  почав роботу над сервісом таксі «Бонд». Додаток запустили в березні 2013 року.
Наприкінці 2014 року під час снігопаду створив карту розчистки доріг, що оновлювалася в реальному часі.

Наказом президента включений до складу української делегації Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи (Страсбург).  Брав участь в усіх ініціативних суспільних слуханнях в місті.

Творець проєкту з енергомоніторингу будівель бюджетної сфери Одеської області з метою економії споживання ними газу і вугілля.

Створив проєкт «Солідарність», за допомогою якого під час карантинних обмежень українці знаходили людей, що потребують допомоги і доставляли до них продукти.

Прихильник здорового способу життя, велосипедист.

Наталія Делієва

Facebook/Наталія Делієва

Підприємниця, громадська діячка. Очолює партію «Голос» в Одеській області, «Благодійний театральний фонд». Керує Асоціацією жінок України «Дія», одна із засновниць. Раніше була директором театру «Маски Шоу» в Одесі. 

На жаль, офіційного сайту з біографією кандидатка досі не має. Ще не зареєстрована виборчою комісією.

Олег Філімонов

Вікіпедія

Український гуморист, доктор філологічних наук, підприємець, педагог; учасник команди КВК «Одеські джентльмени», ведучий телепередач «Джентльмен-шоу», «Камера сміху», «Філімонов та компанія». Заслужений артист України та народний артист України. Кандидат від «Слуги народа», вже зареєстрован виборчою комісією.

Вважає себе патріотом України. 2016 року почав розмовляти українською мовою. 

Двадцять років викладав в Одеському університеті імені Мечнікова, завідував кафедрою романо-германської філології. Захистив докторську дисертацію, однак потім покинув цю роботу.

Сергій Калінчук 

Вікіпедія

Лікар, син нардепа України 3-4 скликань (1998-2006) Василя Калінчука. Кандидат від партії «За майбутнє», вже зареєстрований виборчою комісією.

1996 року закінчив Одеський державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа». У 2006 році закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України.

1998 — клінічний ординатор Одеського державного медичного університету.
2000 — аспірант кафедри хірургічних хвороб з післядипломною підготовкою Одеського державного медичного університету.
2002 — асистент кафедри хірургічних хвороб з післядипломною підготовкою Одеського державного медичного університету.
2005 — лікар-методист Одеської обласної клінічної лікарні.
2005 — головний лікар комунального закладу «Одеська обласна клінічна лікарня».
2011 — начальник управління охорони здоров’я Одеської міської ради.
2012 — директор ТОВ «ДОМ МЕДИЦИНИ» Одеса.
2013 — заступник голови Одеської обласної державної адміністрації.
2015 — голова правління Благодійного фонду «Ігоря Палиці «Тільки разом».
2016 — операційний директор МС «Добробут», м.Київ.
2019 — головний лікар ТОВ «ДК і Ко», Одеса.

Євген Червоненко

УНІАН

 Український політик, член партії «Наш край», був міністром транспорту та зв’язку у 2005 році. Ще не зареєстрований виборчою комісією.

1997 року увійшов до Ради працедавців і товаровиробників при президенті України, очолив Раду підприємців України. 1998 став радником президента Кучми. 
У лютому — червні 2000 року — голова правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах України.. У червні 2000 — жовтні 2001 року — голова Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України.
Від 2002 до 2005 року — нардеп України 4-го скликання від блоку Віктора Ющенка. Секретар Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку. Під час виборів Червоненко очолив охорону Віктора Ющенка. 
Від 8 грудня 2005 до 24 грудня 2007 року — голова Запорізької обласної державної адміністрації.
24 грудня 2007 року звільнений з посади голови Запорізької облдержадміністрації і того ж дня рішенням уряду призначений головою Агентства з питань підготовки та проведення Євро-2012.
Від 28 листопада 2008 до березня 2011 року — 1-й заступник голови Київської міської державної адміністрації.
У березні — травні 2011 року — начальник департаменту авіації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.
Є одним із головних спікерів мисливців, які 2018 року скасували рішення про внесення лося європейського до Червоної книги.

Микола Скорик

Facebook/Микола Скорик

 Український політик, член «Опозиційного блоку», колишній депутат «Партії регіонів», ексголова Одеської облдержадміністрації (2013-2014 рр.).

2002 —  помічник народного депутата.
2006-2010  — голова Одеської облради.
2013  — голова Одеської обласної державної адміністрації. Очолює Одеську обласну організацію «Партія регіонів». У березні 2014 року виходить з неї.
2014 — голова Одеської регіональної організації «Партія розвитку України». Підтримував олігарха Сергія Тигіпка на виборах президента. У квітні створив нову депутатську групу «Єдність» в Одеській облраді.
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти закону «Про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей».

Сергій Ківалов 

УНІАН

Український політик, нардеп України 3-8 скликань, голова Центральної виборчої комісії під час президентських виборів 2004 року, які вилилися в Помаранчеву революцію. Президентом Національного університету «Одеська юридична академія». Ще не зареєстрований.

Брав участь у фальсифікаціях під час президентських виборів 2004-го. За це отримав прізвисько «підрахуй».

1997 — ректор Юридичного інституту Одеського державного університету ім. Мечникова.
1997-1998 — ректор, Одеська державна юридична академія.
1994-98 — голова постійної комісії із законності та правопорядку Одеської міськради.
2001-2004 — голова Вищої ради юстиції. Член Центральної виборчої комісії. Голова Української морської партії.
грудень 2012 року — народний депутат України 7 скликання, висуванець «Партії регіонів» по одномандатному округу №135 в Одеській області. Голова комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя. Член постійної делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи.
16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» — пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права українців.

Едуард Гурвіц

УНІАН

Український політик, колишній мер Одеси, екс-нардеп. Кандидат від «Блоку Едуарда Гурвіца». Ще не зареєстрован виборчою комісією.

1994-1998 рр. — народний депутат України 2-го скликання. Мер Одеси.
1998 — виграв вибори на посаду міського голови Одеси, однак голосування були визнані недійсними. До перевиборів Гурвіц був недопущений.
2005 — Приморський райсуд Одеси зобов’язав виборком зареєструвати Гурвіца міським головою Одеси і скасувати рішення від 2002 року про обрання мером Боделана.
2006-2010 рр. — мер Одеси. Восени 2010 програв вибори на цю посаду.
2012-2014 рр. — український нардеп 7-го скликання, пройшов за списком партії Віталія Кличка «УДАР».

Дмитро Голубов

Дмитро Голубов

Український політик, кіберзлочинець, колишній кардер. Правоохоронні органи кількох країн підозрювали його в організації кіберзлочинів у банківській сфері.

2007 — створив «Інтернет партію України».
2008 — зареєстрував Всеукраїнську громадську організацію «Інтернет Парламент».
2014 — балотувався від партії «Блок Петра Порошенка», був обраний нардепом.
2018 —  взяв на поруки мера Одеси Труханова, якому висунули підозри у злочинній діяльності.
2019 — програв парламентські вибори у народні депутати кандидату від партії «Слуга народу» Олександру Горенюку.

Георгій Селянін

Думська

Ексдепутат Одеської міськради.

1998 — депутат Одеської міської ради, став головою постійної депутатської комісії у справах молоді, спорту і туризму.
2000 — був обраний головою депутатської групи «Наш дім — Одеса».
 2006 — депутат міськради за списком «Блоку Юлії Тимошенко».
 2008 — член постійної депутатської комісії з європейської інтеграції та зовнішніх зв’язків.
2010 — через незгоду з тодішнім керівництвом обласної організації партії вийшов з «Батьківщини». На чергових виборах був обраний в депутати міськради по округу №23. Результати голосування оскаржувалися кандидатом від Партії регіонів, військовим комісаром Приморського району Олегом Лобанов і були підтверджені рішенням суду. 
2014 року — юрист-консультант ТОВ «С.А. СЕРВІС».
серпень 2015 — відновив членство в партії «Батьківщина».

Нагадаємо, в Одеській області поліція розслідує факт аномальної кількості виборців, які змінили свої виборчі адреси. Наприклад, у Фонтанській громаді адреси змінили близько 500 осіб за загальної кількості виборців 17104, в Кароліно-Бугазькій — понад 250 за загальної кількості виборців 3690.