Волю захисникам Маріуполя: уродженець Болграда вже понад два роки перебуває у ворожому полоні

Волю захисникам Маріуполя: уродженець Болграда вже понад два роки перебуває у ворожому полоні

Йде третій рік, як 28-річний уродженець міста Болград, старший сержант Станіслав Швець знаходиться у ворожому полоні. Він до останнього стояв на захисті Маріуполя, там іпотрапив у неволю. Сина, чоловіка та батька вдома чекає його родина, а особливо маленька донечка. Мати Станіслава Тетяна Швець поділилася з інтернет-виданням “Махала”  історією родини.

Лідер зі спокійним характером 

Станіслав Швець народився у місті Болград 8 жовтня 1995 року. Коли хлопчику було 3,5 роки, батьки розійшлися, тому мати виховувала сина сама.  У 2013 році він закінчив Болградську школу №3. Любив боротьбу та футбол. 

“Вдитинстві він був дуже спокійним. Я могла залишати його в кімнаті й не переживати, що щось станеться, тому що він міг цілими днями гратися. По характеру він лідер, неодноразово в школі був старостою. Він не любить приймати рішення поспіхом, йому треба все обдумати по декілька разів, перед тим, як щось зробити. Виховувала я його сама, тому завжди старалася давати йому все необхідне, щоб він відчував мою любов”, – описує характер свого сина Тетяна. 

Служити Станіслав мріяв здитинства, завжди хотів бути водієм в армії, саме тому, коли хлопцю виповнилося 18 років, він отримав водійське посвідчення та підписав контракт. 

“Спочатку Стасіка (саме так воїна називають близькі – авт.) направили служити до Одеси, а згодом він перевівся до міста Ізмаїл та підписав контракт з Національною гвардією України, щоб бути ближче до родини та донечки”, – розповідає мати. 

Одружився Станіслав у 19 років і через рік став батьком. Кожного разу,повертаючись додому після ротації, Станіслав намагався проводити більше часу з близькими: обожнював прогулянки у сквері Борців за Незалежність з дружиною Наталією, донькою та собакою, обожнював пікніки в колі друзів.

Станіслав з дружиноюКоли розпочалася війна 

Станіслав служить з 2013року. 

“У 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він проходив службу в місті Маріуполь, стояв на блокпостах. Останній раз він поїхав на півроку до Маріуполя 13 грудня 2021 року. 15 березня Стасік повинен був повернутися додому, але почалася повномасштабна війна. Про це я дізналася о четвертій ранку 24 лютого. Мені подзвонила невістка, яка теж військова, та попросила, щоб я приїхала за онучкою Танюшею, бо їй треба було виїжджати на службу. Станіслав до останньогонічого мені не розповідав. Коли я йому дзвонила, він казав: “Мамо, все добре, не турбуйся, ми тут з хлопцями у футбол ганяємо”. Але я знала, що це не так”, – каже Тетяна Швець. 

Згодом звʼязок з воїном обірвався, оскільки в Маріуполі зник звʼязок. Але періодично воїн намагався здвонити. 

“Кожного разу він дзвонив з різних номерів, розмова була короткою. На всі мої запитання він казав: “Про це потім поговоримо”, а коли це “потім” настане, я не знала. Одного разу вінмені сказав: “Мама, я так втомився”, а я  йому відповіла: “Сину, лелеки прилетіли, значить все закінчиться скоро”. Я намагалася його підтримувати, бо вони переживали там дуже важкі та страшні моменти. Але вони не здавалися. Він мені завжди говорив, що буде стояти до кінця та виконувати накази”, – згадує мати Станіслава. 

Вірш для татка  

Донечка Станіслава Танюша дуже чекає свого татка з полону. В них особливі стосунки та зв’язок. Дівчиніважко говорити про тата –  на очах зразу виступають сльози.  

“Який в тебе тато?”, – питаю в дівчинки, а у відповідь чую: “Він самий добрий та веселий”. А далі тиша та сльози.

Станіслав з донькою

Вірш, який Танюша вивчила та присвятила таткові, інтернет-видання “Махала” публікувала у наших соціальних мережах. 

“Поки вона вивчала цей вірш, ми його засняли, було стільки сліз та зривів. Вона дуже сумує за татом”, – каже зі сльозами на очах Тетяна. 

Не забувай захисників Маріуполя

Оборона міста Маріуполь тривала 86 днів, більшість із яких – у повному оточенні російських військ. Сміливі та відважні українські солдати стояли до останнього. 

“Дев’ятого травня 2022 року о 10:00 Стасік подзвонив останній раз, щоб сказати, що вінживий та все в нього гаразд. 19 травня він потрапив у російський полон, а 23 травня мені подзвонили з організації “Червоний хрест” та підтвердили, що син у полоні. Це означало, що його повинні повернути, ми на це чекаємо”, – розповідає Тетяна. 

Мати та дружина Станіслава Швець продовжуют стукати у двері до Червоного хреста, влади та відповідальних за обмін військовополонених, але поки тиша.

“Ми тримаємося заради нашого героя, заради мого сина. Я знаю, що він живий,бачила кадри, де він дає інтерв’ю, це було у січні 2023 року. Дуже схуд та змінився. Всі, хто був у Маріуполі, пережили страшні часи, і я розумію, що мій Стасік, який завжди був спокійним та врівноваженим, повернеться вже не таким”, – каже мати. 

Кожен обмін для жінок родини Швець – виклик, стрес та надія, що наступного разу в переліку буде найрідніше ім’я. 

Як зазначила мати Станіслава, воїни з військової частини 3058 НГУ міста Ізмаїл вже третій рік у полоні. У 2023та 2024 році жодного нацгвардійця  цієї частини не обміняли. 

“Сподіваюсь, що нас почують, тому що 21 військовослужбовець 11 бригади 18 окремого батальйону в/ч 3058 знаходяться в полоні, серед яких і мій син”, –  зазначає мати військовослужбовця.