Як волонтери Білгород-Дністровського допомагають пораненому воїну-земляку жити у власній квартирі

Як волонтери Білгород-Дністровського допомагають пораненому воїну-земляку жити у власній квартирі

Волонтери міста Білгород-Дністровський зібрали гроші на заміну дверей та встановлення підйомника у квартирі військовослужбовця-земляка ІванаСлободянюка, який при виконанні бойового завдання з захисту України отримав поранення і втратив обидві ноги. Майже рік хлопець проходить реабілітацію в медичних закладах, але вдома не може почувати себе комфортно, через те, що сусіди розвʼязали проти нього свою війну. Поранений військовий заважає їм тим, що палить цигарки у підʼїзді, але родичі воїна пояснюють, що в нього просто немає можливості щоразу виходити на вулицю. Аби припинити знущання з воїна та зупинити “сусідську війну” волонтериміста вирішили встановити у його квартирі підйомник. Ремонтні роботи станом на сьогодні вже розпочаті. Інтернет-видання “Махала” розповідає історію, навколо якої обʼєдналися небайдужі білгород-дністровці.

Хто такий Іван Слободянюк?

Івану Слободянюку з міста Білгород-Дністровський 31 рік. Він – військовослужбовець 25 окремої десантно-штурмової бригади. На війну вирушив добровільно, пройшов навчання у Великобританії та боронив українські кордони наДонеччині. На початку серпня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу втратив обидві кінцівки вище коліна.

Майже рік військовий проходить реабілітацію в різних медичних закладах України. Івану встановили протези, але оскільки в них відсутні електронні коліна, воїн не може повноцінно пересуватися на них, особливо підійматися сходами. Тож сьогодні чоловік пересувається на кріслі колісному.

Справжньою проблемою для Івана стало повернення додому після реабілітації. Він разом з матір’юпроживає на першому поверсі пʼятиповерхового будинку на вулиці Перемоги. Дім старенький, пандуса для в’їзду в під’їзд немає, двері завузькі для крісла колісного. А ще, окрім цих незручностей, сусіди Ганна та Валентина розпочали справжнісіньку війну з його родиною.

Мати Івана Лариса Скаленко розповіла історію свого сина на сторінці місцевої інтернет-спільноти “Правда Аккерману”.

Приводомдо конфлікту між сусідами став той факт, що Іван, коли перебуває вдома, деколи виходить у під’їзд на перекур.

“Жінкам з 4 поверху заважає, що Іван виїздить на інвалідному візку декілька разів на день на сходи палити. Так, перепрошую, він палить звичайні цигарки. Так, електроні чи інші особисто йому не підходять. Але навіть лікарі у шпиталі дозволяли Івану палити просто в палаті! Бо це трішки знеболює його понівечене тіло та поранену душу, розумієте?” – зазначає мативійськового.

За словами Лариси, тютюновий дим в підʼїзді настільки заважає сусідам, що вони неодноразово викликали як представників Муніципальної варти, так і правоохоронців. Але усі вони розводять плечима і не можуть допомогти розв’язати це питання.

Минулого місяця мати воїна розповіла, що сусідки дозволяють собі кепкувати з воїна й казати йому та членам його сімʼї, що “він воював за гроші”, “повзає як собака” і таке інше.

“В домі не має пандуса, а в Івана поки що немає протезів зелектронними «колінами», тому він повинен повзти на руках по сходах до нашої квартири! Як стало відомо, за цим спостерігала на відеозапису з вуличних камер спостереження та сама сусідка Анна та ще прокоментувала, що «він повзе, як собака».Нащо Івану ці знущання? Він – герой, втративши під мінометним обстрілом обидві ноги на Донецькому нулі, коли йшов за пораненими побратимами. Не собака, так точно!” – обурюється мати воїна і додає: “Мій син мріє повернутися до лав ЗСУ, можливо,навчитися керувати дроном чи на якусь суміжну сферу. Бо він розуміє що зараз кожна людина, яка готова стати до армії – надважлива для нашої перемоги, для рятування України, Європи, всього світу від рашистів. Для цього він повинен якнайшвидше відновити сили. Але додому йому не хочеться! Ви вже розумієте чому. Іван знає, що таке з гідністю захищати рідну країну. Але поваги до нього геть немає, ніби наші сусіди по під’їзду живуть в якійсь іншій державі”.

За словами матері воїна, міськавлада також не змогла допомогти родині полегшити життя поневіченому війною воїну. Представники міської ради ще у лютому приходили у двір багатоповерхівки та обіцяли родині допомогти встановити пандус. Але обіцянки так і залишилися обіцянками.

“Про пандус. Нам, окрім обіцянок та розмов, нічого не зробили. Представник влади, як був у нас у дворі, та голова нашого кооперативу спитала про внутрішню дорогу біля дома, відповів – «Це не на часі. Зараз війна». Ок, питаю, а що на часі? Може,допомогти хлопцю, що втратив ноги на війні, зробити його існування нормальним? Зробити той пандус? Так коли буде зроблений той пандус, щоб мій син «не повз, як собака»? Коли цей жах скінчиться?”, – розповіла мама воїна.

Коли стало ясно, що місцева влада не допоможе Івану найближчим часом, волонтери взяли ініціативу у свої руки.

Чому встановлення підйомника є важливим?

Аби зупинити знущання з воїна та зробити його життя трішечки легшим, волонтери містаобʼєдналися та вирішили допомогти в домі військового встановити підйомник. Місяць тому волонтерка Інга Величко оголосила збір грошей. Для цього навіть влаштували благодійний розважальний захід. На зібрані кошти волонтери планували замінити двері на балконі на ширші, аби Іван на кріслі колісному безпроблем міг виходити за межі квартири. А також до неї встановити металоконструкцію для підйомника і сам підйомник. Усі роботи обійшлися б приблизно у 200 тисяч гривень.

Коли на рахунку благодійників зібралося трохи більше, ніж 145 тис. грн, до Інги зателефонував меценат, який вирішив покрити суму, якої не вистачало до закриття збору. Таким чином волонтерам вдалося закупили тарозпочати роботи зі встановлення підйомника для військового.

Вчора, 19 квітня, Інга Величко повідомила, що половина з запланованого вже реалізована.

Так виглядає вихід з квратири на балкон сьогодні.

“Звітую про вже зроблену роботу. Балконні двері поміняні та встановлені. Площадка для підйомника залита. Металоконструкція зварената встановлена. Другі двері замовлені та чекають свого встановлення. Підйомник замовлений та за кілька днів буде в нас”, – поділилася Інга.

Так виглядає балкон квартири Івана. Незабаром тут встановлять двері та сам підйомник.

Таким чином, коли все закуплене доїде до Білгород-Дністровського та буде встановлено в багатоповерховому будинку, воїн безперешкодно зможе підійматися у власну квартиру з вулиці, а не через підʼїзд загальногокористування. А також зможе виходити палити на вулицю, не заважаючи сусідам.