Збивають ракети та дрони попри старе обладнання: військовий з Одеської бригади ПК «Південь» розповів про роботу захисників неба
Збивають ракети та дрони попри старе обладнання: військовий з Одеської бригади ПК «Південь» розповів про роботу захисників неба
Командир стартової батареї С-125 зенітної ракетної Одеської бригадиПовітряного командування «Південь» на позивний Лев разом із побратимами боронить українське небо від російського терору. Однак, робити це на старому обладнані зовсім непросто, задля чого захисники викладаються на максимум. Про військового розповіли у пресслужбі «Юг.Today».
«До війнине можна підготуватись, але я спробував»
Після школи Лев вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил (ХНУПС),розуміючи, що ворог вже занадто близько, а «повномасштабне вторгнення» – питання часу. Військових у родині захисника не було, але історію батьки наполягали вчити добре. Тож, вибір навчального закладу був не питанням спадковості чи великих перспектив, а швидше «втекти чи боротись за своє», каже Лев.
«Мені пощастило, я майже встиг закінчити навчання і почати війну хоч і не досвідченим, але навченим офіцером. Достроково завершив навчання весною 22-го і разом із одногрупникамивирушив отримувати «практику». Спочатку рік прослужив на комплексі «Бук-М1», зрештою приєднався до новоствореного підрозділу на С-125», – розповідає військовий.
Лев відверто зізнався, що за сухими цифрами у звітах – величезна робота. Комплекс – не мобільний і не автоматизований, розроблявся ще у 60-х. Відповідно, щоб ракета вийшла чітко на ціль потрібні неабиякі зусилля. Військовий наголошує, що найголовніше – це злагодженість підрозділу:
«Головне –налагодити службу в підрозділі так, щоб всі були одним цілим, відчували себе єдиним механізмом. У нас це вийшло! Під моїм керівництвом – стартова батарея. Це – кілька пускових установок, на кожній із яких по чотири ракети. А ще – транспортно-заряджаючі машини та система управління старту. У нас немає такої розкоші, як робота в автоматичному режимі, як у сучасних західних комплексах. Ми мусимо щоразу виставляти азимути, стежити за кутовими координатами цілей, контролювати налаштування антен…Алгоритм збиття ворожих цілей – багатоступеневий і зовсім непростий».
Крім того, захисникам неба треба завжди перевіряти ракети на справність, адже більшість із них70-80-х років. Окремою проблемою є й постійна зміна позицій, адже комплекс стаціонарний, тож перемістити його з місця на місце – задача із зірочкою:
«Часто щось виходить із ладу через вік ЗРК. Тож навіть коли немає бойової роботи – ми завжди маємо чим зайнятись. Але я зовсім не скаржусь, ми робимо одну із найбільш шляхетних справ – захищаємо своїх людей, свою країну – боронячи Українське небо!», – ділиться Лев.
Та якими б далекими до сучасних викликів не були ТТХ комплексу С-125, зенітники знищують ціль за ціллю. «Дебютували» знищеним «Калібром», потім ще «приземлили» півсотні ворожих ракет та дронів різнихтипів. Однак, звісно, військові хотіли б зрештою «пересісти» на сучасний ЗРК. Захисник пояснює, що ніхто з його побратимів від такого не відмовився б – всі готові швидко навчатися, більшість також знає англійську мову. Усе це необхідно, аби ефективно уражати ворожі цілі та захищати повітряний простір від терору:
«Ми усвідомлюємо шалену відповідальність, покладену на нас. Але як би ми не намагались, стрибнути вище голови неможливо. Тож поки що воюємо на тому, що маємо івитискаємо з техніки максимум!»
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Схожі новини
