Жителі Ренійської громади зібрали голоси під петицією до президента про присвоєння звання Героя загиблому земляку
Жителі Ренійської громади зібрали голоси під петицією до президента про присвоєння звання Героя загиблому земляку
До роковин смерті уродженця міста Рені сім’я захисника на сайті офіційного представництва Президента Українизареєструвала петицію про «Присвоєння почесного звання Героя України» (посмертно) Бугайову Євгену Миколайовичу, старшому сержанту десантно-штурмової роти морської піхоти. Автором петиції виступила вдова Олена Бугайова.
Батьки Галина Кирилівна та Микола Миколайович, які втратили єдиного сина, дружину, доньку та друзів хотіли, щоб його подвиг залишився в історії.
«Не кожен може, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч і не переживати за своє життя –рятувати їх і мужньо боротися за свободу своєї країни. Женя був сильною і доброю людиною, прекрасним, люблячим батьком і чоловіком, надійним другом і побратимом. Відважний воїн та патріот України з честю виконав свій обов’язок із захисту своєї Вітчизни. Він до останнього залишався вірним присязі. Бугайов Євген Миколайович справжній Герой, який заслуговує на посмертно найвищу державну нагороду – «Герой України». Він показав приклад справжнього українця, відважного захисника – віддав найдорожчесвоє життя! Вічна пам’ять! Слава Україні», – йдеться у тексті петиції.
На збір 25 тисяч голосів на підтримку цієї петиції давалося 90 днів. Зібрано було набагато більше. Петиція вже понад місяць перебуває у Президента. Рідні та близькі чекають на його рішення…
Яким Євгена запам’ятають люди
Євген Бугаєв народився 24 червня 1989 року у Рені. Після закінчення школи навчався у Ренійському інституті Дніпропетровського університету економіки та права імені АльфредаНобеля. Згодом захотів стати прикордонником. У 2012 році створив родину. Разом із дружиною виховував доньку Алісу. У 2018-му році звільнився з прикордонної служби та почав працювати в Українському Дунайському пароплавстві.
Євген з батьками та донькою
Євген з дружиною та донькою
Спочатку обслуговував судна, а потім почав працювати матросом-мотористом на судні. Займався серйозно спортом, був добрим майстром з ремонту автомобілів та іншої техніки. Він мріяв подорожувати та давати все краще своїм рідним. Перед повномасштабним вторгненням агресорав Україну Женя мав іти до чергового рейсу.
Але 24 лютого 2022 року перевернуло все його життя… Другого березня його мобілізували. Службу проходив навідником у другій роті морської піхоти 88-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.Першого жовтня 2022 року під час контрнаступу на Херсонщині поблизу села Давидів Брід, побачивши, що командира поранено, Женя кинувся його рятувати, але коли тягнув з поля бою, ворожа куля потрапила йому прямо в груди. Пізніше стало відомо, що тяжко поранений командир теж помер по дорозі до шпиталю.
Попрощалися ренійці з Женею Бугайовим 9 жовтня 2022 року. Похований він на Алеї Слави на міському цвинтаріпоряд із Станіславом Топалом.
«Батьки Женьки, Микола та Галина, прекрасні люди, вони виховали такого сина, який цінував своє життя, життя інших людей і тому він пішов у перших лавах захищати нашу Україну. Дуже боляче, що батьки втратили сина,дружина чоловіка, а доньа батька, але я їм сказала: «Євген загинув, щоб Україна жила, і вони повинні пишатися таким сином». Я розумію, що це гучні слова, але Євген справді виріс у сім’ї, де завжди була повага один до одного, повага до близьких, сусідів, колег. Я працювала разом із батьком Жені та пам’ятаю цього хлопчика з дитинства. Він був дуже активним, йому все було цікаво. Я просто дивуюсь тому, скільки питань без сором’язливості задавала ця дитина! Але при цьому він був дисциплінованим:достатньо було одного погляду тата», – згадувала один із членів сім’ї Марія Трофименко.
Нагадаємо, сьомого лютого 2024 року в Ренійському ліцеї №2 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки пам’яті загиблому 1 жовтня 2022 року недалеко від Херсона випускнику школи Бугаєву Євгену Миколайовичу.
У пам’ятному заході взяли участьбатьки Євгена – Галина Кирилівна та Микола Миколайович, дружина Олена, донька Аліса, рідні, однокласники, вчителі, учні ліцею, мешканці міста.
Ініціатором встановлення меморіальної дошки виступив колектив школи. Щоб набрати необхідну для цього суму, до свята останнього дзвоника замість квітів діти та їхні батьки, вчителі збирали гроші у спеціальну скриньку.
Фото з сімейного архіву надані родиною загиблого.
